Наша група "Дослідники"
вирішила з`ясувати джерела української фразеології.
З давніх - давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти - чудові перлини народної мудрості .
Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам'яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати ; зуб на зуб не попадає), дається оцінка людей, явищ, дій (ні риба, ні м'ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та інші.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули - власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трішки гречки, трішки проса, трішки взута, трішки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).
Велику цінність становлять прислів'я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради , вчать, наставляють і виховують людей.
Наприклад: мир та лад - великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину, а людина місце; скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
Дізнавшись, що таке фразеологічний зворот, ми почали досліджувати джерела їх походження. І з`ясували от що:
Фразеологія української мови за своїм походженням неоднорідна.
Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів’я і приказки:
Добре там живеться, де гуртом сіється і ореться.
Під лежачий камінь вода не тече.
Як бригадир порядкує, так бригада й працює.
А також різні жартівливі та анекдотичні вирази, що закріпилися і в літературній мові:
Сім мішків гречаної вовни.
Ви мовчить, а я буду слухати.
Нема хліба – їж пироги.
Буває, що й слон літає.
Але крім того в сучасній українській літературній мові поширена фразеологія й з інших джерел, а саме:
А) вирази виробничо-професійного походження, наприклад:
Сім раз приміряй, а раз одріж;
по всіх швах (з мови кравців);
Грати першу скрипку, підвищувати тон (музик.);
Цей номер не пройде, відігравати роль (з мови артистів);
Виконувати завдання на відмінно ( з мови вчителів);
Дружній череді вовк не страшний (з мови пастухів);
Лити воду на млин (з мови мірошників);
Взяти під обстріл(з мови військових);
Б) влучні вирази видатних людей і письменників:
Пропаща сила, голодна воля (П. Мирний); Коні не винні, Баба Палажка і баба Параска (Нечуй-Левицький); Ми ще повоюємо (Тургенєв);
В) біблійні вирази:
Блудний син, берегти як зіницю ока, хліб насущний, тернистий шлях, терновий вінок, Хома невіруючий;
Г) переклади російських та іншомовних фразеологічних виразів:
Як з гуся вода; Діло табак; Як пити дати; І носа не покажуть (рос); Апетит приходить під час їжі; Бути не в своїй тарілці (франц.);Дивитися крізь пальці; Тут собака заритий (нім.);
Ґ) переклади античних ходячих висловів:
Розрубати гордіїв вузол, Прокрустове ложе, Авгієві конюшні, Діогенова діжка. Прийшов, побачив, переміг. Крокодилячі сльози. Альфа і омега. Кінець ділу вінець.
В українській літературній мові поширена іншомовна фразеологія, переважно латинська, іноді використовується і без перекладу, хоч і рідко: Сопіга $рет хрего (без надії сподіваюсь), Отпіа теа тесит рогіо(все своє ношу з собою), Аиі Саешг, аиі піИП (або Цезар, або ніщо; або пан, або пропав).
Більшу частину сучасної фразеологічної системи української мови складають власні українські звороти, тобто загальнослов’янські. Так, до перших, запозичених українською мовою та іншими слов’янськими мовами належать: Брати за живе, голий як сокіл, дати березової каші, заварити кашу, як у бога за пазухою, клювати носом, ні риба ні м ’ясо, один як перст.
Східнослов’янськими є звороти:
Без царя в голові; з царем в голові; глуха тетеря; шукати вітру в полі; ні кола ні двора; підкласти свиню; за царя Гороха; товкти воду в ступі; точити ляси.
До слов’янських запозичень належить в першу чергу група фразеологізмів із старослов’янської мови: Друге пришестя, заборонений плод, земля обітована, манна небесна, свята святих. До цієї групи належать і фразеологізми, що прийшли з інших слов’янських мов: Вішати ніс на квінту (польськ.).
Значну групу складають фразеологізми, запозичені з неслов’янських мов. Серед них немало зворотів з античної міфологічної літератури, що стали інтернаціональними.
Багато фразеологізмів прийшло із західноєвропейських мов, наприклад, прислів’я і приказки, цитати чи частини цитат, що стали крилатими, лексично неподільними зворотами, що мають
метафоричний зміст: З висоти пташиного польоту, буря в склянці води; а також фразеологічні вирази, які вживаються цілком чи в усіченій формі, в перекладі чи без перекладу: Бути чи не бути? Ось в чому питання. Мавр зробив свою справу… Після нас хоч Потоп.
Провівши наше дослідження, ми дійшли висновку, що майже всі фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому.
